З самого ранку панувала гаряча атмосфера. А коли пішли чутки про те, що Олег Жох виступить на правій, стало ще гарячіше. На другий день виступили:

63 кг - 15 спортсменів; 70 кг - 18; 78 кг-22; 86 кг - 24; 95 кг - 16; +95 кг - 7; і три жінки.

Вранці другого дня змагань учасники та глядачі ділилися враженнями першого дня, обговорювали боротьбу вечора, яка розгорнулась між Олегом і Семом. Жартували, що сьогодні Олег виступить в абсолютці, проте він не виступав ...

Багато хто вважає, що якби Олег набрав ще кілька кілограмів, він дуже багато зміг би показати в абсолютці на будь-яких змаганнях. Звісно, через анатомічні дані він приречений боротися верхом. Але, коли наростить м'язову масу і набереться досвіду, можливо, він почне володіти "своєю власною неповторною технікою", недоступною для інших спортсменів.

Я, як людина, що брала участь в багатьох заходах і багато заходів проводила - заявляю, що Lion Cup має найкращого анонсера, якого я досі бачив і чув. Він вміє запалювати публіку, жартувати, володіє прекрасним спортивним силуетом, і, що найважливіше, відчувається, що він любить спорт і цікавиться ним давно. Я взагалі не люблю вихваляти людей. Проте він, Віталій Вавринів, заслуговує найвищої похвали. Це "Сильний Пункт" організаторів.

Під час фіналів група "Де сенс?" грала живу музику. Голосно, гостро, але з відчуттям. Я не музичний критик, але, як на мене, хлопці "запалювали на повну".

Вся команда, що працювала над турніром, - бездоганна, було видно, що вони важко працювали і отримували від цього задоволення. Поєднання молодості і рутини. Пан Іваницький Богдан - досвід, Ігор та Назар - динамізм та стійкість до втоми. Я не завжди висловлюю вдячність організаторам, але цих буду вихваляти  з радістю, нехай весь світ знає, що у Львові чудові змагання!

Цей турнір є ніби частиною підвищення рівня львівських спортсменів до перших місць в Україні, Європі та світі. На те місце, яке ще кілька років тому займав львівський армрестлінг. Ви пам'ятаєте про те, що наш вид спорту з'явився в Польщі саме зі Львова, а тільки потім поширився на країни Європи (я знаю, що трішки спрощую і в цьому є нота мегаломанства).

Про спортивний рівень - насправді сюрпризів не було, але були дивовижні моменти. Видно, що ставлення до турніру дуже серйозне. Спортсмени та спортсменки на столах  залишили свої серця.

За моїми підрахунками, середні витрати, пов'язані з приїздом та стартовий внесок (невеликий) для спортсменів з України - це половина місячної заробітної плати, яку отримують молоді люди на своєму першому місці роботи. Звісно, це «в середньому», але я хотів показати вам, що багато людей дійсно багато працюють, щоб заробити на своє хобі, тренування та участь у заходах з армрестлінгу.

Читачам з інших країн нагадую, що Україна  - це велика держава і деякі проїхали дійсно багато кілометрів, аби потрапити до Львова. Серйозне ставлення дозволяє робити підрахунки і є можливістю для реваншу після вітчизняних чемпіонатів та інших заходів.

Я вважаю (і не тільки я), що через рік у Львові ми побачимо ще більше спортсменів і спортсменок з різних країн. Якщо ви подивитеся трансляцію, потім ще кілька фільмів та інтерв'ю, відчуєте атмосферу цього місця, ви теж захочете взяти участь у цьому заході.

Звісно, за лаштунками йшли розмови на тему допінгу. Були офіційні і менш офіційні висловлювання з даної теми, які не підходять для публікації. На двадцять проб дванадцять позитивних - це, звісно, погано.

"Де сенс?"... Темні окуляри, чорний одяг клавішника, басист у білому, гітарист в різнобарвному, починають потихеньку і вже весь зал колишеться, звуки добре чутні під куполом, сцена трохи тремтить, фотоапарати і камери націлені на сцену - так, в цілому добре грають і добре, що вони грають, тому що у мене за спиною ще договорюються подробиці, пов'язані з заходом. Трішки нервова атмосфера.

З'являється Віталій Вавриня, оголошує, що йде пряма трансляція, далі інформація про призові, конкретна сума, але в українській валюті і я не буду перераховувати. Але запевняю вас, гроші реальні. Далі привітання спеціальних гостей із Білорусії. Захід відкриває завідуючий відділенням фізичної культури Львівської області, пан Юрій Майборода, який говорить, що хоча ми не є членами олімпійської сім'ї, проте все-таки досягаємо піку можливостей в нашому виді спорту.

«І щоб вас дівчата любили!» Цього побажав спортсменам завідуючий відділенням освіти, пан Анатолій Ігнатович.

Потім відбувається щось несподіване. Семеренко знімає майку і піднімає дівчину зі сцени технікою на біцепс - Марину Воронову - офіційну представницю "Fitmax" в Україні. Щоправда, Марина маленька, але для підйому на біцепс, це все ж серйозне навантаження.

Ну і починають дівчата, жива музика забезпечує чудову атмосферу!

Півфінал: Гранатова проти Павлової. Гранатова під час встановлення захвату хитає головою, щоб через хвилину без проблем перемогти. Вона набагато сильніша за свою суперницю.

Настав час чоловічих півфіналів.

63 кг - Чемпіон України Артур Мусаелян бореться з Андрієм Рябухою. Помітна різниця у віці, а як щодо досвіду? Ми зараз дізнаємося. Все ж таки досвід! Поєдинок, як спалах у фотоапараті, і Артур готується до участі у фіналі.

70 кг - Іван Броцький, чемпіон України проти Михайла Гавронського (Рівненська область). Під час встановлення захвату вони багато рухаються і відразу розрив. Суворий вираз обличчя, обидва зосереджені на тому, що відбувається, атака Михайла, за яку йому довелося заплатити фолом - зривом ліктя. Ще раз і боротьба на ременях. Атака Михайла і після короткого захисту він "вбігає" у фінал.

78 кг - Валерій Чайка, чемпіон України - виглядає (нікого не ображаючи), як батько для свого суперника. Мялькін В'ячеслав (Рівненська обл.) перемагає. Хороша боротьба. Однак у даній категорії не вистачило фінального поєдинку, оскільки спортсмена відвезли до лікарні. Не знаю, що сталося.

86 кг - Едуард Матяш та Руслан Чернявський з Хмельницької області. Едуард відійшов від столу і через плече глянув на суперника. Підійшли до столу і швидко розірвалися, розсипаючи навколо магнезію, доведеться чистити об'єктиви фотоапаратів... Встановлення захвату триває кілька хвилин, міміка у спортсменів цікава, всі можуть побачити їхні світлини в нашій галереї. Почали... Боротьба вечора? Руслан перемагає після тривалої боротьби в центрі столу, хоча... не надто тривалої, але гарної. Все ж таки, це ще не боротьба вечора.

95 кг - Андрій Барсков проти Тараса Івакіна, за якого я вболіваю, тому що спортсмен повертається після перерви. Чемпіон і медаліст багатьох, дуже багатьох заходів. Суперник молодший за нього, але чи поважає він чемпіона? Зараз подивимося. Починають з розриву, ніби вони обидва цього хотіли. Суперник з напіврозкритими очима, смикає руку Тараса, боротьба на ременях... Як почав... Тарас блискавично перемагає.

Не будемо знайомити вас із справжнім чемпіоном, але його суперник дуже молодий, високого зросту, щоправда, не широкоплечий. Призер чемпіонату України. Швидкий розрив, практично обидва вистрибнули з-за столу. В ременях Сем дозволив молодому почати боротьбу, але швидко розставив всі крапки над «i». Сергій Кесарєв зазнав поразки.

Жінки до 55 кг - очевидна різниця в досвіді і (я так тільки думаю) у віці, Анна чемпіонка України. Яка ж вона ніжна за столом... ну що ж, програє. Вікторія є королевою турніру.

63 кг - Хайсер Ібрішев, Крим, призер чемпіонату Європи бореться з Артуром Мусаеляном (Миколаївська область). Хайсер починає вбік, стоїть збоку стола, наче біжить на місці, можливо це буде боротьба вечора. Все трохи затягується. Боротьба Вечора? На жаль, ні. Але дуже приємно було спостерігати.

70 кг - Борис Тригуб (Дніпропетровськ), чемпіон України - яскраво жестикулює руками. Чемпіон дивиться в стелю в стилі Бондарука. Розрив. Михайло Гавронський атакує на межі фальстарту і перемагає! Реакція залу? Всі шоковані. Реакція переможця? Він просто не вірить. Рематч, другий фінал. Легко, але з жахливими криками перемагає Михайло Гавронський! Дуже радіє на сцені і дякує своєму супернику.

78 кг - Фіналу немає, спортсмен (Рябцев Роман з Запоріжжя), який повинен був боротися, потрапив у лікарню.

86 кг - Петро Маргарінт, Одеса vs Руслан Чернявський, Хмельницька область. Ну, тут у нас починається реальна вага, хоча вони обидва виглядають худорлявими. Встановлення захвату триває довго. Які у них вирази обличчя? Запрошую переглянути в галереї. Перемагає Петро! Практично без проблем.

95 кг - Чемпіон України Максим Терещук, Кривий Ріг. Навпроти - Тарас Івакін. Тарас дивиться в стелю, знає, що всі в його рідному місті спостерігають зараз за цим поєдинком. Однак перерва в спорті робить своє - програв. Проте, після двох років перерви і всього лише чотирьох місяців тренувань - посів друге місце, оце результат! Він просто проспав старт.

+95 кг - Довго міг би перераховувати прізвища, Чемпіон, Чемпіон, Чемпіон і так ще кілька хвилин. Перемагає Пушкар.

По абсолютці, в якій брали участь чотирнадцять осіб, блискавично пересувалися Сем і Андрій. Але між ними боротьба не розгорнулася. Андрій переміг. Я розмовляв з Семом - він мені сказав, що йому потрібен ще рік, аби вийти на рівень свого суперника. Пушкар точно на нього чекати не буде.

Більше інформації про змагання в наступних матеріалах. Я постараюся описати все, що відбувається в абсолютці.

Скоро інтригуюча інформація про спортивні плани супертяжів. І лекція за темою "Музика у спорті".

 

PeSzy

джерело: armpower.net