Спірні питання: аналізуємо позиції

шаблоны сайтов
joomla

Ідея цієї статті прийшла до мене в голову, як обивателю, загалом, не дуже знайомому з проведенням таких складних заходів, як Чемпіонат світу. Але через час, коли емоції вщухли, залишилися деякі проблеми, які стосуються не тільки гравців, а й суддівського складу.

Загалом, я вирішила поставити одні й ті ж питання суддям і спортсменам. А іноді - судді і спортсмену в одній особі.

Загальні проблеми, які я своїм недалеким зором побачила на Чемпіонаті, можна поділити на три групи.

1. Мікрофоли і фальстарти.

Суть, загалом, в термінології. Чи відрізняють судді та спортсмени мікрофоли і попередження? Якщо так, то в чому різниця?

Венера Уразгільдеева, Росія: «Насправді мікрофоли в Росії практично не присікають. Тому, напевно, наші спортсмени страждають на міжнародних змаганнях. Найчастіше я чую такі фрази від спортсменів, які думають, що російську команду "засуджують" (чесно сказати, раніше, коли боролася, була сама такої думки ), зараз, як суддя, який працює із суддями з інших країн, я не бачу ніякого упередженого суддівства до Росії та й інших країн. Якщо відкрито сказати, що мікрофоли не зараховують, то будуть суперечки іншого характеру: одні будуть говорити що це мікрофол, інші – що це "реальний" фол. Тому, на мою думку, хай вже краще буде "мікрофол". Ще скажу таку річ, що багато суддів не бачили тих мікровідривів у фінальних поєдинках, які були помічені суддями на камерах».

Трохи по-іншому пояснює суддя з Польщі Петро Щерба: «Іноді ми використовуємо термін «мікрофол» ( мікровідрив ), але коли армрестлер відриває лікоть від подушки – хоч на 1 міліметр, хоч на 20 сантиметрів – це фол. Але, природно, мікрофоли дуже важко побачити. Досвідчений суддя знає, що близько 80 % фолів ліктя відбуваються на старті, тому дуже важлива позиція судді на старті. Також мікрофоли часто зустрічаються під час боротьби «в крюк», коли спортсмени хочуть перейти із захисту в атаку. Вони посувають лікоть і відривають його від подушки. По-моєму, кількість фолів ліктя і мікрофолов залежать від майстерності рефері, його позиції та концентрації на процесі захоплення і боротьби».

Переможець Чемпіонату Світу-2013 Євген Прудник зауважує: «Мені здається, що на змаганнях це зайве, боротьба стає більш затягнутою і на одному поєдинку, в якому є велика кількість мікрофолів, можна дуже забитися і, відповідно, на наступний поєдинок вийти на порядок слабшим. А ось що стосується армфайтів, то тут все більш чесно,  тому що обидва супротивники знаходяться в однакових умовах».

Як бачимо, відрізнити мікрофол-відрив можна тільки при відповідному технічному забезпеченні. Часто на змаганнях такого немає. Чи варто взагалі тоді користуватися цим поняттям? Це повинні вирішити напевно.

Про фальстарт варто говорити у зв'язку з наступним питанням.

2. « Ready... go!».

З одного боку, все просто. Але на Чемпіонаті я сама бачила кілька фальстартів, причому судді не звернули на них увагу. Або це були не фальстарти? Спробуємо розібратися.

Андерс Акскло, Президент Шведської федерації армспорту: «Думаю, ситуацію з фальстартами можна вирішити тільки правильними командами. «Ready» не є, та й ніколи не була стартовою командою. Вона просто позначає, що рефері задоволений захватом. Після потрібна пауза, а потім «Go!». Якщо команди подані правильно, то й фальстартів не буде».

Петро Щерба: «Команда «Ready… Go!» фактично розділена на дві. Між ними повинна бути виразна пауза. Деякі спортсмени вважають, що має залишитися лише «Go!», але це неправильно. Спортсмени повинні бути впевненими в тому, що все добре і захват зручний, або треба щось поміняти. І тільки потім стартувати. Вже було багато безглуздих поєдинків, на яких хтось проспав старт, або не був готовий тому, що думав, що кисть закручена, або фаланги закриті. Ну і з фальстартами все просто тоді. Якщо стартуєш до «Ready» або під час захвату, то отримуєш одне попередження ».

У армрестлерів ж інша позиція. «Вважаю, що достатньо лише«Go», тому що деякі судді між командами роблять паузу і багатьох спортсменів, які звикли, що «ready-go»кажуть злито, це збиває», – пояснює Віктор Бородін, Чехія.

Євген Прудник: «Я вважаю, що команда повинна бути короткою, як постріл, без усяких зайвих слів. Якраз через зайве, злите з «Go!» «Ready» виходить багато фальстартів – деякі спортсмени стартують на « Rе... », деякі встигають тільки на «... ady », інші, більш чесні, чекають «Go!», а потім обурюються – чому його суперник зробив фальстарт. Судді ж, у свою чергу,чинять по-різному – деякі дають фол за ранній старт, інші говорять, що все було чесно. Виходить така плутанина і багато спірних моментів. Мені здається, що команда «Ready» має бути відокремлена від «Go!», а не злита. Тобто між Ready і Go повинна бути пауза. Наприклад, «Don't move» пауза... «Ready...» пауза... «Go!». Як - на старт... увага... руш! Тоді всі встигнуть і приготуватися, і навіть налаштуватися перед стартом. Або ж взагалі викидати «Ready» і командувати просто - «Don't move... Go!». Але ні в якому разі не «Ready - go !»».

Виходить, спортсмени і судді борються за різними правилами ? Так, важкувато тоді боротися... Напевно, варто прийти до спільного знаменника.

3. Камери на фіналах.

На фіналах сеньйорів ми з Андерсом були трохи обурені. Було таке враження, що рефері, які сиділи за моніторами, стандартно проводили 40 секунд боротьби, а потім зупиняли і починали шукати фол.

Андерс Акскло: «Камери – це чудово, але рефері повинні ними користуватися тільки тоді, коли насправді побачили фол в режимі реального часу, а не тоді, коли перемотували по кілька разів. Ріплей повинен використовуватися тільки під час протестів. Якщо ж фол непомітний в режимі реального часу, і немає ніяких порушень, то це не фол ».

Венера Уразгільдеева: «Камери на фіналах зручно для суддів у першу чергу, тобто до нас ніяких претензій. Хоча для спортсменів, напевно, це вкрай незручно. На фіналах вони стояли заляканими, не знаючи яке рішення приймуть судді за моніторами, часто не могли щиро порадіти своїй перемозі. А справжні емоції – це перші секунди після поєдинку!»

Спортсмени також підтримують такий варіант. Віктор Бородін: «Вважаю, що камери необхідні не тільки у фіналах, але і на всіх змаганнях, для того, щоб виключити ймовірність суддівської помилки. Але на фіналах суддів, звичайно ж, залишити, і користуватися камерами тільки у випадку протестів».

Багато спортсменів говорили, що через техніку пропадає вся магія моменту, тому що у фіналі потрібно боротися з усіх сил, а не сподіватися на камери.

Ми ж ні в якому разі не кидаємо камінь у город організаторам. Швидше за все, необхідно провести інструктаж суддів, які стежать за камерами, і використовувати техніку дуже акуратно.

У будь-якому випадку, і Конгресу, і суддям потрібно вирішити ці питання, щоб полегшити роботу і допомогти армрестлерам зосередитися на своїй справі.

А як ви вважаєте?